Українська

	мин.	майб.	наказ.
Я	пропові́в	пропові́м	—
Ти	пропові́в проповіла́	проповіси́	*пропові́(д)ж
Він вона воно	пропові́в проповіла́ проповіло́	пропові́сть	—
Ми	проповіли́	проповімо́	*пропові́(д)жмо
Ви	проповіли́	проповісте́	*пропові́(д)жте
Вони	проповіли́	проповідя́ть	—
Дієприкм.	—
Дієприкм. пас.	пропові́(д)жений
Дієприсл.	пропові́вши
Безособова форма

про-по-ві́-сти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).

Префікси: про-по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.

рідк. провіщати, пророкувати, пророчити. ◆ Що з його буде — це і проповісти не тяжко. І. Я. Франко

Найтісніша спорідненість
іменники: про́повідь

Список перекладів