просторікувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я просторі́кую просторі́кував просторі́куватиму  —
Ти просторі́куєш просторі́кував
просторі́кувала
просторі́куватимеш просторі́куй
Він
Вона
Воно
просторі́кує просторі́кував
просторі́кувала
просторі́кувало
просторі́куватиме  —
Ми просторі́куєм(о) просторі́кували просторі́куватимем(о) просторі́куймо
Ви просторі́куєте просторі́кували просторі́куватимете просторі́куйте
Вони просторі́кують просторі́кували просторі́куватимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. просторі́куючи
Дієприсл. мин. ч. просторі́кувавши
Пас. дієприкм. теп. ч. просторі́куваний
Безособова форма просторі́кувано

прос-то-рі́-ку-ва-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — просторікати.

Корінь: -прост-; інтерфікс: -о-; корінь: -рік-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок. розм. багато, часто беззмістовно говорити. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ «Нема часу, нема часу», а сама просторікую безконечно, дарма, що… на цілковите написання статті маю тільки три тижні перед собою! Леся Українка, 1956 ◆ І пішов, і пішов наш Гарик просторікувати! Вже він сипав та сипав ті слова, мов горох з мішка. Михайло Чабанівський, Тече вода…, 1961 ◆ Де взявсь Будяк, на пригорку розцвівся, Пишається, неначе пан, І просторікать заходився. Леонід Глібов, Вибр., 1957 ◆ Габовда гнівно з натовпу гукав: — Гоніть його, щоб більш не просторікав! Любов Забашта, Вибр., 1958
Синоніми
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
  1. ?
Гіпоніми
  1. ?

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]