Українська
[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	просторі́кую	просторі́кував	просторі́куватиму	—
Ти	просторі́куєш	просторі́кував просторі́кувала	просторі́куватимеш	просторі́куй
Він Вона Воно	просторі́кує	просторі́кував просторі́кувала просторі́кувало	просторі́куватиме	—
Ми	просторі́куєм(о)	просторі́кували	просторі́куватимем(о)	просторі́куймо
Ви	просторі́куєте	просторі́кували		просторі́куйте
Вони	просторі́кують	просторі́кували	просторі́куватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	просторі́куючи
Дієприсл. мин. ч.	просторі́кувавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	просторі́куваний
Безособова форма	просторі́кувано

прос-то-рі́-ку-ва-ти

Корінь: -прост-; інтерфікс: -о-; корінь: -рік-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

недок. розм. багато, часто беззмістовно говорити. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ «Нема часу, нема часу», а сама просторікую безконечно, дарма, що… на цілковите написання статті маю тільки три тижні перед собою! Леся Українка, 1956 ◆ І пішов, і пішов наш Гарик просторікувати! Вже він сипав та сипав ті слова, мов горох з мішка. Михайло Чабанівський, Тече вода…, 1961 ◆ Де взявсь Будяк, на пригорку розцвівся, Пишається, неначе пан, І просторікать заходився. Леонід Глібов, Вибр., 1957 ◆ Габовда гнівно з натовпу гукав: — Гоніть його, щоб більш не просторікав! Любов Забашта, Вибр., 1958

Найтісніша спорідненість
іменники: просторі́ка, просторі́кання, просторі́кування, просторі́куватість прикметники: просторі́куватий дієслова: просторі́кати прислівники: просторі́кувато

Від ??

Список перекладів
Англійська_en: hold forth ^(en) Російська_ru: разглагольствовать ^(ru)

Українська[ред.]