резиґнація
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | резиґна́ція | — |
| Р. | резиґна́ції | — |
| Д. | резиґна́ції | — |
| З. | резиґна́цію | — |
| Ор. | резиґна́цією | — |
| М. | резиґна́ції | — |
| Кл. | резиґна́ціє* | — |
ре-зиґ-на́-ці-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -резиґнац-; суфікс: -і; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: [rezeˈɡnɑt͡sʲijɐ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- цілковита покірливість долі; відмова від опору, боротьби ◆ Чоловік відкинувся на спинку крісла, приклав пальці обох рук кінчиками один до одного і з виглядом цілковитої резигнації заплющив очі
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ?
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |