Українська

розпилити I

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	розпилю́	розпили́в	розпиля́тиму	—
Ти	розпи́лиш	розпили́в розпили́ла	розпиля́тимеш	розпили́
Він Вона Воно	розпи́лить	розпили́в розпили́ла розпили́ло	розпиля́тиме	—
Ми	розпи́лим (розпи́лимо)	розпиля́ли	розпиля́тимем(о)	розпилі́м(о)
Ви	розпи́лите	розпиля́ли		розпилі́ть
Вони	розпи́лять	розпиля́ли	розпиля́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	розпи́люючи
Дієприсл. мин. ч.	розпиля́вши
Безособова форма	розпи́лено

роз-пи-ли́-ти

Префікс: роз-; корінь: -пил-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

розподілити, розпустити тощо у вигляді пилу. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ У Львові під час затримання наркоділок розпилив газовий балончик у очі поліцейським

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: [[ Російська\|]] ^(ru)