санкція
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | са́нкція | са́нкції |
| Р. | са́нкції | са́нкцій |
| Д. | са́нкції | са́нкціям |
| З. | са́нкцію | са́нкції |
| Ор. | са́нкцією | са́нкціями |
| М. | са́нкції | са́нкціях |
| Кл. | са́нкціє* | са́нкції* |
са́нк-ці-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -санкці-; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈˈsɑnkt͡sʲijɐ] (одн.), [ˈsɑnkt͡sʲiji] (мн.)
- УФ: [са́нкція]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- запобіжна міра впливу (покарання) за порушення закону, договору, правил тощо. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від лат. sanctio — найсуворіша умова
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Санкція // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.