сповісти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я спові́в спові́м
Ти спові́в
сповіла́
сповіси́ *спові́(д)ж
Він
вона
воно
спові́в
сповіла́
сповіло́
спові́сть
Ми сповіли́ сповімо́ *спові́(д)жмо
Ви сповіли́ сповісте́ *спові́(д)жте
Вони сповіли́ сповідя́ть
Дієприкм.
Дієприкм. пас. спові́(д)жений
Дієприсл. спові́вши

Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).

Префікси: с-по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: [spo'vistɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. сказати, розказати. ◆ Я ж би свому миленькому всю правду сповіла , «Словарь української мови»

Синоніми[ред.]

  1. Повісти, сказати, розказати, розповісти.

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від повісти із префіксом с-.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]