сповісти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	мин.	майб.	наказ.
Я	спові́в	спові́м	—
Ти	спові́в сповіла́	сповіси́	*спові́(д)ж
Він вона воно	спові́в сповіла́ сповіло́	спові́сть	—
Ми	сповіли́	сповімо́	*спові́(д)жмо
Ви	сповіли́	сповісте́	*спові́(д)жте
Вони	сповіли́	сповідя́ть	—
Дієприкм.	—
Дієприкм. пас.	спові́(д)жений
Дієприсл.	спові́вши
Безособова форма

Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).

Префікси: с-по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [spo'vistɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. сказати, розказати. ◆ Я ж би свому миленькому всю правду сповіла «Словарь української мови»

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: сповістити

Етимологія

Від повісти із префіксом с-.

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: powiec (pl)

Джерела

• Словник УЛІФ: сповісти