старостувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я старосту́ю старостува́в старостува́тиму  —
Ти старосту́єш старостува́в
старостува́ла
старостува́тимеш старосту́й
Він
Вона
Воно
старосту́є старостува́в
старостува́ла
старостува́ло
старостува́тиме  —
Ми старосту́єм(о) старостува́ли старостува́тимем(о) старосту́ймо
Ви старосту́єте старостува́ли старосту́йте
Вони старосту́ють старостува́ли старостува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. старосту́ючи
Дієприсл. мин. ч. старостува́вши
Безособова форма старосто́вано

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -старост-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. бути старостою (на весіллі). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Батьки нареченої запрошують дві пари старостів, котрі старостуватимуть і на весіллі зі сторони молодої.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
  1. Російська|]] (ru)

Джерела[ред.]