старостувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	старосту́ю	старостува́в	старостува́тиму	—
Ти	старосту́єш	старостува́в старостува́ла	старостува́тимеш	старосту́й
Він Вона Воно	старосту́є	старостува́в старостува́ла старостува́ло	старостува́тиме	—
Ми	старосту́єм(о)	старостува́ли	старостува́тимем(о)	старосту́ймо
Ви	старосту́єте	старостува́ли		старосту́йте
Вони	старосту́ють	старостува́ли	старостува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	старосту́ючи
Дієприсл. мин. ч.	старостува́вши
Безособова форма	старосто́вано

старостувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -старост-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  вимова^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. бути старостою (на весіллі). ◆ Батьки нареченої запрошують дві пари старостів, котрі старостуватимуть і на весіллі зі сторони молодої.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: староста, старостиха

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: [[ Російська|]] (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: старостувати