Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	сту́каюся (-сь)	сту́кався (-сь)	сту́катимуся (-сь)	—
Ти	сту́каєшся	сту́кався (-сь) сту́калася (-сь)	сту́катимешся (-сь)	сту́кайся (-сь)
Він Вона Воно	сту́кається (-сь)	сту́кався (-сь) сту́калася (-сь) сту́калося (-сь)	сту́катиметься	—
Ми	сту́каєм(о)ся (-сь)	сту́калися	сту́катимем(о)ся (-сь)	сту́каймося (-сь)
Ви	сту́каєтеся (-сь)	сту́калися (-сь)		сту́кайтеся (-сь)
Вони	сту́каються	сту́калися (-сь)	сту́катимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	сту́каючись
Дієприсл. мин. ч.	сту́кавшись
Безособова форма	—

сту́-ка-ти-ся

Корінь: -стук-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

ударяючи у двері, вікно, давати знати про себе, виражати прохання впустити. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.
ударятися об що-небудь. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ немає прикладів застосування.
ударятися один об одного при зустрічному русі.^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ немає прикладів застосування.
перен., розм. вступати в боротьбу з ким-небудь. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: стукання дієслова: стукати

Від ?

ударяючи у двері, вікно, давати знати про себе, виражати прохання впустити
Російська_ru: стукаться ^(ru), стучаться ^(ru)

ударятися об що-небудь

ударятися один об одного при зустрічному русі

вступати в боротьбу з ким-небудь