урухомитися

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я урухо́мився урухо́млюся
Ти урухо́мився
урухо́милася
урухо́мишся урухо́мся
Він
вона
воно
урухо́мився
урухо́милася
урухо́милося
урухо́миться
Ми урухо́милися урухо́мим(о)ся урухо́мімося
Ви урухо́милися урухо́митеся урухо́мітеся
Вони урухо́милися урухо́мляться
Дієприкм.
Дієприкм. пас.
Дієприсл. урухо́мившись
Безособова форма

у-ру-хо́-ми-ти-ся

Дієслово, доконаний вид, зворотне, неперехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 2a).

Префікс: у-; корінь: -рух-; суфікси: ; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. набути руху, почати рухатися. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]