урухомитися

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я урухо́мився урухо́млюся
Ти урухо́мився
урухо́милася
урухо́мишся урухо́мся
Він
вона
воно
Ми урухо́милися урухо́мим(о)ся урухо́мімося
Ви урухо́милися урухо́митеся урухо́мітеся
Вони урухо́милися урухо́мляться
Дієприкм.
Дієприкм. пас.  —
Дієприсл.
Безособова форма

у-ру-хо́-ми-ти-ся

Дієслово, доконаний вид, неперехідне, зворотне друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a).

Префікс: у-; корінь: -рух-; суфікси: ; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. набути руху, почати рухатися. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
  1. Російська|]] (ru)

Джерела[ред.]