фінно-угорський

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. фі́нно-у́горський фі́нно-у́горська фі́нно-у́горське фі́нно-у́горські
Р. фі́нно-у́горського фі́нно-у́горської фі́нно-у́горського фі́нно-у́горських
Д. фі́нно-у́горському фі́нно-у́горській фі́нно-у́горському фі́нно-у́горським
З. фі́нно-у́горського (іcт.)
фі́нно-у́горський (неіст.)
фі́нно-у́горську фі́нно-у́горське фі́нно-у́горських (іст.)
фі́нно-у́горські (неіст.)
О. фі́нно-у́горським фі́нно-у́горською фі́нно-у́горським фі́нно-у́горськими
М. фі́нно-у́горськім
фі́нно-у́горському
фі́нно-у́горській фі́нно-у́горськім
фі́нно-у́горському
фі́нно-у́горських

фі́н-но-у́-гор-ський

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -фін-; суфікси: ; корінь: -угор-; суфікс: -ськ; закінчення: -ий.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ◆ Крім індоєвропейської, відомі ще тюркська, монгольська, китайсько-тибетська, фінно-угорська, самодійська, семіто-хамітська, кавказька, тунгусо-маньчжурська, аустронезійська, аустроазіатська, тайська та інші сім’ї мов. Брус М. П. Українське ділове мовлення: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. — Івано-Франківськ: Тіповіт, 2004. — 230 с.

Синоніми[ред.]

  1. фінно-угорська мовна сім’я

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]