Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	царю́ю	царюва́в	царюва́тиму	—
Ти	царю́єш	царюва́в царюва́ла	царюва́тимеш	царю́й
Він Вона Воно	царю́є	царюва́в царюва́ла царюва́ло	царюва́тиме	—
Ми	царю́єм(о)	царюва́ли	царюва́тимем(о)	царю́ймо
Ви	царю́єте	царюва́ли		царю́йте
Вони	царю́ють	царюва́ли	царюва́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	царю́ючи
Дієприсл. мин. ч.	царюва́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	царьо́ваваний
Безособова форма	царьо́вавано

ца-рю-ва́-ти

Корінь: -цар-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

бути царем, правити царством. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Мною царі царюють і князі встановляють право. Джерело — Прип. 8, 15-21.
1. розм. повноправно порядкувати, самовільно керувати ким-, чим-небудь. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
перен. бути першим, переважати всіх у чому-небудь. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
перен. наповнювати собою; домінувати. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

бути царем, правити царством

повноправно порядкувати, самовільно керувати ким-, чим-небудь

бути першим, переважати всіх у чому-небудь

наповнювати собою; домінувати