цвигати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	цви́гаю	цви́гав цви́гала	цви́гатиму	—
Ти	цви́гаєш	цви́гав цви́гала	цви́гатимеш	цви́гай
Він Вона Воно	цви́гає	цви́гав цви́гала цви́гало	цви́гатиме	—
Ми	цви́гаєм(о)	цви́гали	цви́гатимем(о)	цви́гаймо
Ви	цви́гаєте	цви́гали		цви́гайте
Вони	цви́гають	цви́гали	цви́гатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	цви́гаючи
Дієприсл. мин. ч.	цви́гавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

цви́-га-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -цвиг-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм., перех. стьобати, шмагати батогом, різкою і т. ін
2. неперех. бити, литися струменем

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

стьобати, шмагати батогом, різкою і т. ін

бити, литися струменем

Джерела

• Словник УЛІФ: цвигати