цвіготати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	цвігочу́	цвігота́в	цвігота́тиму	—
Ти	цвіго́чеш	цвігота́в цвігота́ла	цвігота́тимеш	цвігочи́
Він Вона Воно	цвіго́че	цвігота́в цвігота́ла цвігота́ло	цвігота́тиме	—
Ми	цвіго́чем (цвіго́чемо)	цвігота́ли	цвігота́тимем(о)	цвігочі́м(о)
Ви	цвіго́чете	цвігота́ли		цвігочі́ть
Вони	цвіго́чуть	цвігота́ли	цвігота́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	цвігочачи́
Дієприсл. мин. ч.	цвігота́вши
Безособова форма	цвігочно

цві-го-та́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6c. II. дієвідміна

Корінь: -цвігот-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок., діал. цвірінькати (у 1 знач.) ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: цвіготати