цвірконути

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		цвіркону́в	цвіркону́	—
Ти		цвіркону́в цвіркону́ла	цвірконе́ш	цвіркони́
Він Вона Воно		цвіркону́в цвіркону́ла цвіркону́ло	цвірконе́	—
Ми		цвіркону́ли	цвірконе́м (, -емо́)	цвірконім(о)
Ви		цвіркону́ли		цвірконі́ть
Вони		цвіркону́ли	цвіркону́ть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	—
Безособова форма	—

цвірконути (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3b.

Корінь: -цвіркон-; суфікс: -у; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [t͡sʲʋʲirkoˈnute] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. док., розм., підсил., однокр. до цвіркнути. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: цвірконути