церувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я церу́ю церува́в церува́тиму  —
Ти церу́єш церува́в
церува́ла
церува́тимеш церу́й
Він
Вона
Воно
церу́є церува́в
церува́ла
церува́ло
церува́тиме  —
Ми церу́єм(о) церува́ли церува́тимем(о) церу́ймо
Ви церу́єте церува́ли церу́йте
Вони церу́ють церува́ли церува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. церу́ючи
Дієприсл. мин. ч. церува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. церо́ваний
Безособова форма церо́вано

це-ру-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -цер-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок., перех., діал. штопати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]