шпирнути

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		шпирну́в	шпирну́	—
Ти		шпирну́в шпирну́ла	шпирне́ш	шпирни́
Він Вона Воно		шпирну́в шпирну́ла шпирну́ло	шпирне́	—
Ми		шпирну́ли	шпирне́м (, -емо́)	шпирнім(о)
Ви		шпирну́ли		шпирні́ть
Вони		шпирну́ли	шпирну́ть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	—
Безособова форма	—

шпирнути (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3b.

Корінь: -шпирну-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [ʃperˈnute] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. перех., діал. однокр. до шпирати 1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: шпирнути