явний
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | я́вний | я́вна | я́вне | я́вні |
| Р. | я́вного | я́вної | я́вного | я́вних |
| Д. | я́вному | я́вній | я́вному | я́вним |
| З. | я́вного (іcт.) я́вний (неіст.) |
я́вну | я́вне | я́вних (іст.) я́вні (неіст.) |
| О. | я́вним | я́вною | я́вним | я́вними |
| М. | я́внім я́вному |
я́вній | я́внім я́вному |
я́вних |
я́вн-ий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -яв-; суфікс: -н; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- який не приховується, не таємний; відкритий.
- абсолютно очевидний, зрозумілий для всіх; безсумнівний. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменшено-пестливі форми:
- іменники: ява, приява, наявність
- прикметники: приявний
- дієслова:
- прислівники: наяву
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| неприхований, зрозумілий, відвертий | |
| |
| очевидний, видимий | |