інтенція

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. інте́нція інте́нції
Р. інте́нції інте́нцій
Д. інте́нції інте́нціям
З. інте́нцію інте́нції
Ор. інте́нцією інте́нціями
М. інте́нції інте́нціях
Кл. інте́нціє* інте́нції*

ін-те́нц-і-я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -інтенц-; суфікс: -і-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. намір, ціль, направленість на що-небудь.
  2. У філософії та психології це намір, направлення свідомості на якийсь об'єкт чи суб'єкт, або сам план дій та вчинків людини. ◆ Едмунд Гуссерль вважав, що інтенція або інтенціональність - це не лише переживання наділене змістом або направлене на сприйняття чогось, але й ідентифікація та аналогія свідомості з тим, на що направлена увага в даний момент. Наприклад, це та сама увага читача на текст зараз й усвідомлення змісту (сенсу) тексту та сприйняття інформації в той самий час, як сам організм людини (читача) зайнятий скануванням й розпізнаванням символів тексту.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ?? (лат. intentio "намір,прагнення")

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]