іррадіювати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я іррадію́ю іррадіюва́в іррадіюва́тиму  —
Ти іррадію́єш іррадіюва́в
іррадіюва́ла
іррадіюва́тимеш іррадію́й
Він
Вона
Воно
іррадію́є іррадіюва́в
іррадіюва́ла
іррадіюва́ло
іррадіюва́тиме  —
Ми іррадію́єм(о) іррадіюва́ли іррадіюва́тимем(о) іррадію́ймо
Ви іррадію́єте іррадіюва́ли іррадію́йте
Вони іррадію́ють іррадіюва́ли іррадіюва́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. іррадію́ючи
Дієприсл. мин. ч. іррадіюва́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. іррадійо́ваний
Безособова форма іррадійо́вано

ір-ра-ді-ю-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -ірраді-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок., спец. поширюватися за межі безпосереднього джерела роздратування. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Процеси збудження і процеси гальмування в дітей легко іррадіюють у тобто поширюються по корі великих півкуль.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]