Українська

за́-ко-лот

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: за-; корінь: -колот-.

стихійне повстання, бунт. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.
збройний виступ ворожих сил проти державної влади, організований у результаті таємної змови. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Мені [О. Коханові] пощастило бути одним зі співавторів малого Державного Герба України, який був офіційно затверджений 1992 року. Конкурс із його створення був «запущений» саме перед розпадом Радянського Союзу, тобто влітку 1991-го. Підсумки підбивались восени (після заколоту так званого «ГКЧП» і гуркоту танків у Москві).
те ж саме, що колотнеча. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ немає прикладів застосування.
шум, галас. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: заколотник, заколотниця прикметники: заколотний, заколотницький

Від ??

стихійне повстання, бунт
Російська_ru: мятеж ^(ru) чол.; смута ^(ru) жін.

збройний виступ ворожих сил проти державної влади
Англійська_en: complot ^(en)

колотнеча

шум, галас