Українська

за-по-ві́-сти́

Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).

Префікси: за-по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.

висловлювати свою передсмертну волю. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Музику заповість аж до самої Глиниці, або тяр аж до Сачави , «Словарь української мови»
- залишати будь-що комусь після своєї смерті у спадок. ◆ [Ернест:] Тітка заповіла мені дім. І. Я. Франко
давати якісь настанови, розпорядження щодо дальших дій, норм поведінки тощо. ◆ [Федон:] Хто слави не бажає, той не еллін, — жадобу сю батьки нам заповіли, діставши від дідів, Леся Українка ◆ Благословен на вік віків, у далі просланий безкраї, той шлях, що Ленін заповів, той шлях, що всесвіту сіяє! М. Т. Рильський ◆ З канцелярії ЗУАДКомітету повідомляють, що стейтові власті з технічних причин рішили відложитн заповіджений свого часу на 24-го квітня перший з'їзд нових українських імігрантів стейту Мерілеид в Балтімор.

Найтісніша спорідненість

Від повісти із префіксом за-.

Список перекладів
Російська_ru: завещать ^(ru)