заселений
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відм. | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
| Н. | засе́лений | засе́лене | засе́лена | засе́лені |
| Р. | засе́леного | засе́леного | засе́леної | засе́лених |
| Д. | засе́леному | засе́леному | засе́леній | засе́леним |
| З. (іст./неіст.) | засе́леного засе́лений |
засе́лене | засе́лену | засе́лених засе́лені |
| О. | засе́леним | засе́леним | засе́леною | засе́леними |
| М. | засе́леному засе́ленім |
засе́леному засе́ленім |
засе́леній | засе́лених |
за-се́-ле-ни·й
Дієприкметник, прикметникове відмінювання 1a.
Префікс: за-; корінь: -сел-; суфікс: -ен- ; закінчення: -ий
Вимова
[ред.]- МФА: одн. [zɑ̽ˈsɛlɛ̝nɪi̯], мн. [zɑ̽ˈsɛlɛ̝nʲi]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- дієприкм. пас. мин. ч. до заселити ◆ Головань займав дві кімнати в густо заселеній квартирі. Микола Руденко, «Остання шабля», 1959 р. ◆ Знайти коня в цих рідко заселених горах було нелегко. Олесь Гончар, «Твори в двох томах, т. I», 1954 р.
- у знач. прикм. який має населення ◆ Юрба з навісним лементом жене Тірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару. Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. II», 1951 р.
Синоніми
[ред.]- —
- залюднений, населений, оселений, обселений, (гал.) замешканий
Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]- —
Гіпоніми
[ред.]- —
Усталені словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
[ред.]Похідне утворення від заселити, див.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |