Дзвінник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | Дзві́нник | Дзвінники |
Р. | Дзвінника | Дзвінників |
Д. | Дзвінникові Дзвіннику |
Дзвінникам |
З. | Дзвінника | Дзвінників |
Ор. | Дзвінником | Дзвінниками |
М. | Дзві́нникові, Дзві́ннику | Дзві́нниках |
Кл. | Дзвіннику | Дзві́нники |
Дзві́-нник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -Дзвін-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
Синоніми
- ↑ —
Антоніми
- ↑ —
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |