Дідуник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | Діду́ник | Діду́ники |
Р. | Діду́ника | Діду́ників |
Д. | Діду́никові Діду́нику |
Діду́никам |
З. | Діду́ника | Діду́ників |
Ор. | Діду́ником | Діду́никами |
М. | Діду́никові, Діду́нику | Діду́никах |
Кл. | Діду́нику | Діду́ники |
Ді-ду́-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -Дідун-; суфікс: -ик.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
Синоніми
- ↑ —
Антоніми
- ↑ —
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|