Кінник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | Кі́нник | Кінники |
| Р. | Кінника | Кінників |
| Д. | Кінникові Кіннику |
Кінникам |
| З. | Кінника | Кінників |
| Ор. | Кінником | Кінниками |
| М. | Кі́нникові, Кі́ннику | Кі́нниках |
| Кл. | Кіннику | Кі́нники |
Кі́н-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -Кін-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈkʲinːek] (одн.), [ˈkʲinːeke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- українське прізвище. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ —
Антоніми
- ↑ —
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |