Мартинець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | Мартине́ць | Мартинці́ |
| Р. | Мартинця́ | Мартинці́в |
| Д. | Мартинце́ві Мартинцю́ |
Мартинця́м |
| З. | Мартине́ць | Мартинці́ |
| Ор. | Мартинце́м | Мартинця́ми |
| М. | Мартинці́ Мартинця́ |
Мартинця́х |
| Кл. | Мартинцю́* | Мартинці́* |
Мар-ти-не́ць
Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -Мартин-; суфікс: -ець.
Жін. прізвище — незмінне.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- українське прізвище. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |