Святополчич
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | Святопо́лчич | Святопо́лчичі |
| Р. | Святопо́лчича | Святопо́лчичів |
| Д. | Святопо́лчичеві Святопо́лчичу |
Святопо́лчичам |
| З. | Святопо́лчича | Святопо́лчичів |
| Ор. | Святопо́лчичем | Святопо́лчичами |
| М. | Святопо́лчичеві Святопо́лчичу |
Святопо́лчичах |
| Кл. | Святопо́лчичу | Святопо́лчичі |
Свя-то-по́л-чич
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -Святополч-; суфікс: -ич.
Вимова[ред.]
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- по-батькові від Святополка. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |