Святополчич

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	Святопо́лчич	Святопо́лчичі
Р.	Святопо́лчича	Святопо́лчичів
Д.	Святопо́лчичеві Святопо́лчичу	Святопо́лчичам
З.	Святопо́лчича	Святопо́лчичів
Ор.	Святопо́лчичем	Святопо́лчичами
М.	Святопо́лчичеві Святопо́лчичу	Святопо́лчичах
Кл.	Святопо́лчичу	Святопо́лчичі

Свя-то-по́л-чич

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -Святополч-; суфікс: -ич.

Вимова

• МФА : [sʲʋʲɐtɔˈpɔlt͡ʃet͡ʃ] (одн.), [sʲʋʲɐtɔˈpɔlt͡ʃet͡ʃʲi] (мн.)

• прослухати вимову

  noicon

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. по-батькові від Святополка. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів