абдикація

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	абдика́ція	абдика́ції
Р.	абдика́ції	абдика́цій
Д.	абдика́ції	абдика́ціям
З.	абдика́цію	абдика́ції
Ор.	абдика́цією	абдика́ціями
М.	абдика́ції	абдика́ціях
Кл.	абдика́ціє*	абдика́ції*

аб-ди-ка́-ці·я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: аб-; корінь: -дик-; суфікси: -ац-і-; закінчення: -я

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. юр. зречення, відмова від престолу, влади, посади, сану, права власності тощо ◆ В дні 2 грудня 1848 р. відбулась в Оломунці абдикація цісаря Фердинанда, по котрім прийшов на цісаря Австрії 18-літний архикнязь Франц Иосиф. Кость Левицький
2. перен., рідк. зречення обов'язків ◆ Ціле правління Олександра ІІІ — се була тиха абдикація збитого з пантелику чоловіка, який у глухій злості проти суспільства, замикаючи очі і вуха на всі його стогнання і болісті, віддавав його в руки чиновництву — се була найстрашніша пімста за вбивство Олександра ІІ… Іван Франко

Синоніми

1. зречення, уступлення

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від лат. abdicatio, від abdico — зрікаюсь)

Джерела

• Словник УЛІФ: абдикація
• Словник іншомовних слів за редакцією О. С. Мельничука, Київ, 1974