абдикація

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. абдика́ція абдика́ції
Р. абдика́ції абдика́цій
Д. абдика́ції абдика́ціям
З. абдика́цію абдика́ції
О. абдика́цією абдика́ціями
М. абдика́ції абдика́ціях
К. абдика́ціє* абдика́ції*

аб-ди-ка́-ці·я

Іменник жіночого роду, відмінювання 7a.


Префікс: аб-; корінь: -дик-; суфікси: -ац-і-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. юр. зречення, відмова від престолу, влади, посади, сану, права власності тощо ◆ В дні 2 грудня 1848 р. відбулась в Оломунці абдикація цісаря Фердинанда, по котрім прийшов на цісаря Австрії 18-літний архикнязь Франц Иосиф. Кость Левицький
  2. перен., рідк. зречення обов'язків ◆ Ціле правління Олександра ІІІ — се була тиха абдикація збитого з пантелику чоловіка, який у глухій злості проти суспільства, замикаючи очі і вуха на всі його стогнання і болісті, віддавав його в руки чиновництву — се була найстрашніша пімста за вбивство Олександра ІІ… Іван Франко

Синоніми[ред.]

  1. зречення, уступлення

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від лат. abdicatio, від abdico — зрікаюсь)

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник іншомовних слів за редакцією О. С. Мельничука, Київ, 1974