аблаут
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | абла́ут | абла́ути |
| Р. | абла́ута | абла́утів |
| Д. | абла́утові абла́уту |
абла́утам |
| З. | абла́ут | абла́ути |
| Ор. | абла́утом | абла́утами |
| М. | на/у абла́уту | на/у абла́утах |
| Кл. | абла́уту* | абла́ути* |
аб-ла́-ут
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -аблаут-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ɐˈblɑʊt] (одн.), [ɐˈblɑʊte] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- чергування голосних кореня слова в різних граматичних формах (зразок: везти — возити) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ?
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука - К.: Головна ред. УРЕ, 1977. - 776 с.