аванґард

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	аванґа́рд	аванґа́рди
Р.	аванґа́рду	аванґа́рдів
Д.	аванґа́рдові аванґа́рду	аванґа́рдам
З.	аванґа́рд	аванґа́рди
Ор.	аванґа́рдом	аванґа́рдами
М.	на/в аванґа́рді	на/в аванґа́рдах
Кл.	аванґа́рду*	аванґа́рди*

а·ван-ґа́рд

Іменник, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -аванґард-.

Вимова

• МФА : [ɐu̯ɐnˈɡɑrd] (одн.), [ɐu̯ɐnˈɡɑrde] (мн.)
•  вимова^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. військ. частина сухопутних військ або флоту, що йде попереду головних сил ◆ Обвішаний патронами аванґард був наче з заліза. Чубенко дивився на карту і вів далі. Юрій Яновський, «Вершники», 1935 р. ◆ В районі Каховки килигеївці безпосередньо зіткнулися з денікінськими аванґардами. Олесь Гончар, «Перекоп», 1957 р.
2. перен. передова, провідна частина певної суспільної групи або класу ◆ Орієнтація на поступ потребує існування аванґарду, здатного розпочинати вирішення проблем життя ще до того, як вони стануть «зрілими». — З публіцистичної литератури.
3. те ж саме, що аванґардизм ◆ При всій різноманітності творчих програм аванґарду все ж можна виділити ряд таких загальних рис, як позиція постійного протесту, або «перманентного бунту», відмова від класичних форм зображальності та краси на користь орієнтації на примітив, здатність до постійного самооновлення. — З наукової літератури.

Синоніми

1. перший ешелон, передова частина
2. —
3. —

Антоніми

1. ар'єрґард
2. —
3. —

Гіпероніми

1. —
2. —
3. —

Гіпоніми

1. —
2. —
3. —

Усталені словосполучення, фразеологізми

• в аванґарді

Споріднені слова

Споріднені слова
прикметники: аванґардний, аванґардовий, аванґардистський прислівники: аванґардистськи, по-аванґардистськи

Етимологія

Від франц. avant-garde, передова охорона

Переклад

сухопутні війська

англійська: vanguard (en) болгарська: авангард (bg) чол. кримськотатарська: avangard (crh)

російська: авангард (ru) чол. японська: 前衛 (ja), アヴァンギャルド (ja)

група, клас

аванґардизм

Джерела

• Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.