алібі
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | а́лібі | — |
| Р. | а́лібі | — |
| Д. | а́лібі | — |
| З. | а́лібі | — |
| Ор. | а́лібі | — |
| М. | а́лібі | — |
| Кл. | а́лібі* | — |
а́-лі-бі
Іменник, неістота, середній рід, незмінний (тип відмінювання 0 за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -алібі-.
Вимова
[ред.]- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- юр. перебування обвинуваченого в момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину. ◆ Свідки захисту переконливо довели алібі підсудних
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Словник УЛІФ: алібі
- Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
- Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3