алібі

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. а́лібі  —
Р. а́лібі  —
Д. а́лібі  —
З. а́лібі  —
Ор. а́лібі  —
М. а́лібі  —
Кл. а́лібі*  —

а́-лі-бі

Іменник, неістота, середній рід, незмінний (тип відмінювання 0 за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -алібі-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. юр. перебування обвинуваченого в момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Свідки захисту переконливо довели алібі підсудних

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник УЛІФ: алібі
  • Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
  • Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3