арідник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | арі́дник | арі́дники |
| Р. | арі́дника | арі́дників |
| Д. | арі́дникові арі́днику |
арі́дникам |
| З. | арі́дника | арі́дників |
| Ор. | арі́дником | арі́дниками |
| М. | арі́дникові, арі́днику | арі́дниках |
| Кл. | арі́днику | арі́дники |
а-рі́д-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -арідник-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- діал. злий дух; чорт, дідько. ◆ Знав [Іван], що на світі панує нечиста сила, що арідник править усім М. М. Коцюбинський
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |