атракціон

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	атракціо́н	атракціо́ни
Р.	атракціо́ну	атракціо́нів
Д.	атракціо́нові атракціо́ну	атракціо́нам
З.	атракціо́н	атракціо́ни
Ор.	атракціо́ном	атракціо́нами
М.	на/у атракціо́ну	на/у атракціо́нах
Кл.	атракціо́ну*	атракціо́ни*

ат-рак-ці-о́н

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -атракціон-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. трюк, видовище; номер у цирковій чи естрадній програмі, що привертає увагу глядачів своєю ефективністю, незвичайністю. ◆ Цирковий атракціон не відбувся через негоду Смолич
2. розваги у місцях відпочинку: карусель, гойдалки, тир і т. ін. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: атрактор, атракція

Етимологія

Від фр., букв. — притягання

Переклад

трюк, видовище; номер у цирковій чи естрадній програмі, що привертає увагу глядачів своєю ефективністю, незвичайністю

розваги у місцях відпочинку: карусель, гойдалки, тир і т. ін.

Джерела

• Словник УЛІФ: атракціон