баламутка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	баламу́тка	баламу́тки
Р.	баламу́тки	баламу́ток
Д.	баламу́тці	баламу́ткам
З.	баламу́тку	баламу́ток
Ор.	баламу́ткою	баламу́тками
М.	на/у баламу́тці	на/у баламу́тках
Кл.	баламу́тко	баламу́тки

ба-ла-му́т-ка

Іменник, істота, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -баламут-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [bɐlɐˈmutkɐ] (одн.), [bɐlɐˈmutke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. жін. ім. до баламут 1, 2. ◆ Кращою їі подружкою була непосидюча, сміхотлива, свавільна баламутка Антося ◆ Мати Клер була баламуткою, яка віддала своїх дітей на виховання бабі, а тоді загинула в автокатастрофі в Чаттанузі за кілька років; її мати лише зрідка покидала свій дім, а далека кузина Еванель бозна-відколи роздає людям чудернацькі дарунки. Джерело — Хлоя Бенджамін Садові чари .

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: баламутка