Українська

ба́р-ва

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -барв-; закінчення: -а.

колір, забарвлення (в 2. знач.). ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ В глибині затоки долі кам'яною стіною ревів водопад, мов живий срібний стовп, граючи до сонця всіма барвами веселки І. Я. Франко
перен. характер, тон, колорит, манера, відтінок викладу, виконання. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Я згадую хоч не самі слова, то барву їх Леся Українка
перен. перев. мн. виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Романтична піднесеність та інтенсивність художніх барв потрібні нашій поезії так само, як реалістична правдивість і конкретність зображення
рідк. те ж саме, що фарба. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Якби я всіми [всіма] барвами владала, то я б на барву барву накладала і малювала б щирим самоцвітом Леся Українка

Найтісніша спорідненість
іменники: барвистість, барвність прикметники: барвистий, барвний дієслова: барвити, барвитися прислівники: барвисто

Від пол. barwa ‘колiр, фарба’

колір, забарвлення
Російська_ru: краска; цвет; окраска

характер, тон, колорит, манера, відтінок викладу, виконання

виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва

фарба
Англійська_en: dye ^(en)