безмір

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. бе́змір бе́зміри
Р. бе́зміру бе́змірів
Д. бе́змірові
бе́зміру
бе́змірам
З. бе́змір бе́зміри
Ор. бе́зміром бе́змірами
М. на/у бе́зміру на/у бе́змірах
Кл. бе́зміру* бе́зміри*

бе́з-мір

Іменник, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: бе́з-; корінь: -мір-

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. те, що неможливо або важко вимі­ряти; неозорі простори, безмежжя ◆ Пурпуром, золотом, ізмарагдом, сапфіром набитий, стелеться геть у без­мір круто веселчаний шлях Франко
  2. перен. надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь ◆ — Пустіть мене, люди добрі, пустіть!… — бла­гав Гнат, і на його, виду малювався безмір муки Коцюбинський
  3. у знач. присл. дуже, надзвичайно ◆ Галя раділа його маленьким радощам, безмір уболівала його болін­нями Кротевич

Синоніми[ред.]

безмір

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]