Українська
[ред.]

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	безсо́вісний	безсо́вісна	безсо́вісне	безсо́вісні
Р.	безсо́вісного	безсо́вісної	безсо́вісного	безсо́вісних
Д.	безсо́вісному	безсо́вісній	безсо́вісному	безсо́вісним
З.	безсо́вісного (іcт.) безсо́вісний (неіст.)	безсо́вісну	безсо́вісне	безсо́вісних (іст.) безсо́вісні (неіст.)
О.	безсо́вісним	безсо́вісною	безсо́вісним	безсо́вісними
М.	безсо́віснім безсо́вісному	безсо́вісній	безсо́віснім безсо́вісному	безсо́вісних

без-со́-віс-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: без-; корінь: -совіс-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

який не має совісті, робить не по совісті, несправедливо; несовісний, безсоромний. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ — Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, збанкротованого канцеліста [канцеляриста], п'яницю, безсовісного деруна та ошуканця І. Я. Франко
1. який виражає безсовісність, безсоромність. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ — Великий святий боже! Ти чуєш цих людців? Врази ж їх негайно громом за їхній безсовісний наклеп на мене! О. В. Донченко

Найтісніша спорідненість

Від ??

який не має совісті, робить не по совісті, несправедливо

який виражає безсовісність, безсоромність

Українська[ред.]