совість
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | со́вість | — |
| Р. | со́вісті | — |
| Д. | со́вісті | — |
| З. | со́вість | — |
| Ор. | со́вістю | — |
| М. | со́вісті | — |
| Кл. | со́вісте* | — |
со́-вість
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 8a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -совість-.
Вимова[ред.]
- МФА: [ˈsɔu̯ʲisʲtʲ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; сумління ◆ де твоя (у тебе, ваша, у вас і т. ін.) совість?
- перен. кого, чого, чия найчесніший, найсправедливіший, найвідповідальніший представник певного колективу, суспільства і т. ін. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |