белебень
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бе́лебень | бе́лебні |
| Р. | бе́лебня | бе́лебнів |
| Д. | бе́лебневі бе́лебню |
бе́лебням |
| З. | бе́лебень | бе́лебні |
| Ор. | бе́лебнем | бе́лебнями |
| М. | бе́лебню | бе́лебнях |
| Кл. | бе́лебню* | бе́лебні* |
бе́-ле-бень
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -белебень-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
.jpg)
Значення[ред.]
- розм. високе відкрите місце ◆ Послужив він [Остап] рік, а на другий уже ґрунт і хату купив. Якраз на краю села, на белебні Панас Мирний I, 1949, 133 ◆ Знову виходжу на Володимирську гірку, звідки видно далеко-далеко. Навіть той белебень у Вишгороді, де був Дитинець княгині Ольги Петро Панч, В дорозі, 1959, 307 [▲ 1]
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |