бентежити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  тепер. мин. майб. наказ.
Я бенте́жу бенте́жив
бенте́жила
бенте́житиму
Ти бенте́жиш бенте́жив
бенте́жила
бенте́житимеш бенте́ж
Він
Вона
Воно
бенте́жить бенте́жив
бенте́жила
бенте́жило
бенте́житиме
Ми бенте́жим(о) бенте́жили бенте́житимем(о) бенте́жмо
Ви бенте́жите бенте́жили бенте́житимете бенте́жте
Вони бенте́жать бенте́жили бенте́житимуть
Дієприкм. мин. бенте́живши
Дієприсл. тепер. бенте́жачи
Дієприкм. пасивн. бенте́жений
Безос. форма

бен-те́-жи-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a).

Корінь: -бентеж-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. викликати хвилювання, тривогу; хвилювати, тривожити. ◆ Ти знаєш, сестро, як блакитна нічка бентежить серце, думку порива? (Леся Українка, I, 1951, 135); На фронт, на фронт!… а на пероні люди… Біля вагонів ми співаєм «Чумака»… І радість лоскотно бентежить наші груди… ' Володимир Сосюра, Вірші, 1954, 38
  2. викликати стан замішання, зніяковілості в кого-небудь. ◆ Щось бентежило, муляло його в присутності Каті Василь Козаченко, Вибр., 1947, 58.

Синоніми[ред.]

  1. хвилювати, тривожити

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 157.