Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бенте́жу	бенте́жив бенте́жила	бенте́житиму	—
Ти	бенте́жиш	бенте́жив бенте́жила	бенте́житимеш	бенте́ж
Він Вона Воно	бенте́жить	бенте́жив бенте́жила бенте́жило	бенте́житиме	—
Ми	бенте́жим ( -имо)	бенте́жили	бенте́житимем(о)	бенте́жмо
Ви	бенте́жите	бенте́жили		бенте́жте
Вони	бенте́жть	бенте́жили	бенте́житимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бенте́жачи
Дієприсл. мин. ч.	бенте́живши
Безособова форма	—

бентежити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна

Корінь: -бентеж-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

викликати хвилювання, тривогу; хвилювати, тривожити. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Ти знаєш, сестро, як блакитна нічка бентежить серце, думку порива? Леся Українка, «I, 1951, 135» ◆ На фронт, на фронт!… а на пероні люди… Біля вагонів ми співаєм «Чумака»… І радість лоскотно бентежить наші груди… В. М. Сосюра, «Вірші, 1954, 38»
викликати стан замішання, зніяковілості в кого-небудь. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Щось бентежило, муляло його в присутності Каті В. П. Козаченко, «Вибр., 1947, 58.»

Синоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість
іменники: бентега, бентеження, бентежність прикметники: бентежний, дієприкм. збентежений дієслова: прислівники: бентежно

Етимологія[ред.]

Від бенте́жити «хвилювати, турбувати; викликати замішання; [лаяти, соромити, ганьбити; зв'язувати О; вантажити О]», бенте́жний, збендьо́житись «раптово збентежитися» Кух; — білор. бянтэ́жыць «викликати замішання, лякати», словац. bendeciť «лаятися»; — походження остаточно не з'ясоване; пов'язувалося з угор. benitas «розслаблення, калічення, нівечення», bantas «образа, кривда, мучення» (Ткаченко УМШ 1959/2, 65); можливо, пов'язане з укр. бентег «послушник», тур. bende «раб, слуга»; в такому разі первісно могло означати «поневолювати» (під час ворожих набігів).— Пор. банта́жити, бендю́жити, бенте́г.

Переклад[ред.]

викликати хвилювання, тривогу
Англійська_en: confuse ^(en) Російська_ru: смущать ^(ru)

викликати стан замішання, зніяковілості

Джерела[ред.]

Словник УЛІФ: бентежити
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 157.

[1] хвилювати, тривожити

[5] ?

[2] ?

[6] ?

[3] ?

[7] ?

[4] ?

[8] ?

[≈ 1]

[≠ 1]

[▲ 1]

[▼ 1]

[≈ 2]

[≠ 2]

[▲ 2]

[▼ 2]

Українська[ред.]