Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бешкету́ю	бешке́тував	бешке́туватиму	—
Ти	бешкету́єш	бешке́тував бешке́тувала	бешке́туватимеш	бешкету́й
Він Вона Воно	бешкету́є	бешке́тував бешке́тувала бешке́тувало	бешке́туватиме	—
Ми	бешкету́єм(о)	бешке́тували	бешке́туватимем(о)	бешкету́ймо
Ви	бешкету́єте	бешке́тували		бешкету́йте
Вони	бешкету́ють	бешке́тували	бешке́туватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	бешкету́ючи
Дієприсл. мин. ч.	бешке́тувавши
Безособова форма	бешке́тно

бешкетувати (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -бешкет-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

чинити бешкет, колотнечу ◆ — Сором ховатися — умів бешкетувати, зумій і відповідь казати Васильченко
чинити розбій, насильство ◆ Хвилею по цілій країні прокотились погроми. А по селах бешкетує цареве військо, катуючи народ, вбиваючи, гвалтуючи, в полон забираючи... Головко
порушувати дисципліну, пустувати ◆ В школі бешкетував [Валя], і батька щоразу викликали до вчителя Гончар

Найтісніша спорідненість

Від ??

чинити бешкет, колотнечу
Англійська_en: make/ kick up a row ^(en) Російська_ru: буянить ^(ru), озорничать ^(ru), дебоширить ^(ru), дебоширничать ^(ru), безобразничать ^(ru), розм. безобразнить ^(ru), бесчинствовать ^(ru), буйствоваать ^(ru), скандалить ^(ru), розм. пошаливать ^(ru), шалить ^(ru), чертить ^(ru), куражиться ^(ru); фам. разоряться ^(ru), вульг. охальничать ^(ru)

чинити розбій, насильство
Російська_ru: разбойничать ^(ru)

порушувати дисципліну, пустувати