бешкет

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бешке́т	бешке́ти
Р.	бешке́ту	бешке́тів
Д.	бешке́тові бешке́ту	бешке́там
З.	бешке́т	бешке́ти
Ор.	бешке́том	бешке́тами
М.	на/у бешке́ту	на/у бешке́тах
Кл.	бешке́ту*	бешке́ти*

беш-ке́т

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бешкет-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. грубий, непристойний вчинок, сварка, колотнеча; безчинство, буча. ◆ Якось само собою перевелась на селі п'яна парубоча сваволя, бійки та нічний галас. Ті, що недавно робили бешкет, тепер втяглись в роботу, у гуртове читання Коцюбинський
2. розбій, насильство
3. велика ганьба, сором; безчестя ◆ Випровадили нечестю старостів і трохи чи й не позивали ще за бешкет, що за такого жениха приходили сватати їх дочку Квітка-Основ'яненко

Синоніми

1. —
2. —
3. —

Антоніми

1. —
2. —
3. —

Гіпероніми

1. —
2. —
3. —

Гіпоніми

1. —
2. —
3. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

грубий, непристойний вчинок, сварка, колотнеча; безчинство, буча
Англійськаen: row (en) Німецькаde: Unfug (de) чол., -(e)s; (сварка) Krach (de) чол.

розбій, насильство

колотнеча
Англійськаen: affray (en), scandal  Німецькаde: Radau (de) чол., -s

велика ганьба, сором; безчестя

Джерела

• Словник УЛІФ: бешкет