Українська

беш-ке́т

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бешкет-.

грубий, непристойний вчинок, сварка, колотнеча; безчинство, буча. ◆ Якось само собою перевелась на селі п'яна парубоча сваволя, бійки та нічний галас. Ті, що недавно робили бешкет, тепер втяглись в роботу, у гуртове читання М. М. Коцюбинський
розбій, насильство
велика ганьба, сором; безчестя ◆ Випровадили нечестю старостів і трохи чи й не позивали ще за бешкет, що за такого жениха приходили сватати їх дочку Г. Ф. Квітка-Основ'яненко

Найтісніша спорідненість

Від ??

грубий, непристойний вчинок, сварка, колотнеча; безчинство, буча
Англійська_en: row ^(en) Німецька_de: Unfug ^(de) чол., -(e)s; (сварка) Krach ^(de) чол.

розбій, насильство

колотнеча
Англійська_en: affray ^(en), scandal ^{[[::scandal\|()]]} Німецька_de: Radau ^(de) чол., -s

велика ганьба, сором; безчестя