билиця
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | били́ця | били́ці |
| Р. | били́ці | били́ць |
| Д. | били́ці | били́цям |
| З. | били́цю | били́ці |
| Ор. | били́цею | били́цями |
| М. | били́ці | били́цях |
| Кл. | били́це* | били́ці* |
би-ли́-ця
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бил-; суфікс: -иц; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА : [beˈlɪt͡sʲɐ] (одн.), [beˈlɪt͡sʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- те, що було в дійсності; бувальщина. ◆ Не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать Т. Г. Шевченко
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |