билиця

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	били́ця	били́ці
Р.	били́ці	били́ць
Д.	били́ці	били́цям
З.	били́цю	били́ці
Ор.	били́цею	били́цями
М.	били́ці	били́цях
Кл.	били́це*	били́ці*

би-ли́-ця

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бил-; суфікс: -иц; закінчення: -я.

Вимова

• МФА : [beˈlɪt͡sʲɐ] (одн.), [beˈlɪt͡sʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. те, що було в дійсності; бувальщина. ◆ Не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать Т. Г. Шевченко

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: билиця