бич

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

Іменник.

Корінь: --

Вимова

• МФА: []
•  вимова^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. довгий батіг; канчук, нагайка ◆ Кругом болото обступивши, Бичами ляскали псарі Котляревський
   1. кий або палиця, якою б'ють ◆ Пес не тікає від ко-лача, але від бича! Стефаник
2. перен. те, що завдає великої шкоди, лиха ◆ Безро­біття, цей страшний бич робітничого класу при капі­талізмі, набирає дедалі більш загрозливих розмірів
3. перен. гостре викриття, картання В посланії ◆ «І мертвим, і, живим, і ненародженим» Шевченко прилюдно в обличчя б'є перевертнів бичем свого презирства Тичина
4. коротка частина ціпа, якою б'ють, вимолочуючи колос; бияк ◆ Микола задумавсь і з усієї сили так упері­щив снопа, що рипиця луснула і бич одскочив Нечуй-Левицький

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??