Українська
[ред.]

бла-га́н-ня

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -благ-; суфікси: -а -нн; закінчення: -я.

дія за значенням благати[[Категорія:Вербальні слова}}]]. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Оксана простерла в тузі, в благанні руки Ю. М. Мушкетик
1. прохання. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Марічку несла ріка, а люди чули крики й благання і не могли врятувати М. М. Коцюбинський

Найтісніша спорідненість
іменники: невблаганність

Від ??

дія

прохання
Англійська_en: ask ^(en)

Українська[ред.]