блазнювати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	блазню́ю	блазнюва́в	блазнюва́тиму	—
Ти	блазню́єш	блазнюва́в блазнюва́ла	блазнюва́тимеш	блазню́й
Він Вона Воно	блазню́є	блазнюва́в блазнюва́ла блазнюва́ло	блазнюва́тиме	—
Ми	блазню́єм(о)	блазнюва́ли	блазнюва́тимем(о)	блазню́ймо
Ви	блазню́єте	блазнюва́ли		блазню́йте
Вони	блазню́ють	блазнюва́ли	блазнюва́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	блазню́ючи
Дієприсл. мин. ч.	блазнюва́вши
Безособова форма	блазнова́но

блазнювати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -блазн-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [blɐzʲnʲʊˈu̯ɑte] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. бути блазнем (у 2 знач.). ◆ Став [Тиміш] мандрівним лицедієм, блазнював на базарі перед усією громадою О. Є. Ільченко
2. перен., зневажл. удавати з себе дурника, штукаря. ◆ [Ольга:] Коли ви перестанете блазнювати, Бобочка? Невже ви не можете говорити нормально? В. М. Собко

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

бути блазнем

удавати з себе дурника, штукаря

Джерела

• Словник УЛІФ: блазнювати