блеф
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | бле́ф | бле́фи |
Р. | бле́фу | бле́фів |
Д. | бле́фові бле́фу |
бле́фам |
З. | бле́ф | бле́фи |
Ор. | бле́фом | бле́фами |
М. | на/у бле́фу | на/у бле́фах |
Кл. | бле́фу* | бле́фи* |
блеф
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -блеф-.
Вимова[ред.]
- МФА: [ˈblɛf]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- вигадка для обману чи залякування кого-небудь. ◆ Розенбергова затія виявилась блефом Шовкопляс
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Блеф // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Словник УЛІФ: блеф