блиснути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я бли́снув бли́сну
Ти бли́снув
бли́снула
бли́снеш бли́сни
Він
вона
воно
бли́снув
бли́снула
бли́снуло
бли́сне
Ми бли́снули бли́снем(о) бли́снім(о)
Ви бли́снули бли́снете бли́сніть
Вони бли́снули бли́снуть
Дієприкм.
Дієприкм. пас. бли́снутий
Дієприсл.

бли́с-ну-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 3a). Відповідне дієслово недоконаного виду — зблиснути.

Корінь: -блис-; суфікс: -ну; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. тільки 3 ос. однократне до блискати і блищати ◆ — Де лісок?… — Он як блисне блискавка, так від дороги на праву руку Квітка-Основ'яненко
  2. чим, перен. попишатися, похвалитися, похвастатися ◆ Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти, щоб блиснути ними Бойченко

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]