блиснути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я бли́снув бли́сну -
Ти
Він
вона
воно
бли́снув
бли́снула
бли́снуло
бли́сне -
Ми бли́снули бли́снем(о) бли́снім(о)
Ви бли́снули бли́снете бли́сніть
Вони бли́снули бли́снуть -
Дієприкм.
Дієприкм. пас. бли́снутий
Дієприсл.

бли́с-ну-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 3a). Відповідне дієслово недоконаного виду — зблиснути.

Корінь: -блис-; суфікс: -ну; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. тільки 3 ос. однократне до блискати і блищати ◆ — Де лісок?… — Он як блисне блискавка, так від дороги на праву руку Квітка-Основ'яненко
  2. чим, перен. попишатися, похвалитися, похвастатися ◆ Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти, щоб блиснути ними Бойченко

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]