Українська

бли́с-ну-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 3a). Відповідне дієслово недоконаного виду — зблиснути.

Корінь: -блис-; суфікс: -ну; дієслівне закінчення: -ти.

тільки 3 ос. однокр. до блискати і блищати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ — Де лісок?… — Он як блисне блискавка, так від дороги на праву руку Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
чим, перен. попишатися, похвалитися, похвастатися. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти, щоб блиснути ними Бойченко

Найтісніша спорідненість

Від ??

однократне до блискати і блищати

попишатися, похвалитися, похвастатися