блищати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я блищу́ блища́в блища́тиму  —
Ти блища́ш блища́в
блища́ла
блища́тимеш блищи́
Він
Вона
Воно
блища́ть блища́в
блища́ла
блища́ло
блища́тиме  —
Ми блищи́м (блищимо́) блища́ли блища́тимем(о) блищі́м(о)
Ви блищите́ блища́ли блищі́ть
Вони блища́ть блища́ли блища́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. блищачи́
Дієприсл. мин. ч. блища́вши
Безособова форма

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.

Корінь: -блищ-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. чим і без додатка. світитися яскравим світлом; сяяти. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Не блищало сонечко… — Дощ ішов і вітер вив Я. І. Щоголів
  2. давати блиск, бути блискучим. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Не все то золото, що блищить Українське прислів'я
  3. виділятися білизною, блиском (про очі, зуби, тіло); біліти; лисніти ◆ Венгерки сміялись, їх білі зуби блищали через тонкі розтулені губи Нечуй-Левицький
  4. перен. вражати зовнішнім блиском, пишністю. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Хотілось би бути матір'ю, жити родинним тихим, супокійним життям — хотілось би і на балах та виставах блищати красою одягу, фігури Г. М. Хоткевич

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]