Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	блюзню́	блюзни́в блюзни́ла	блюзни́тиму	—
Ти	блюзни́ш	блюзни́в блюзни́ла	блюзни́тимеш	блюзни́
Він Вона Воно	блюзни́ть	блюзни́в блюзни́ла блюзни́ло	блюзни́тиме	—
Ми	блюзни́м (-имо́)	блюзни́ли	блюзни́тимем(о)	блюзні́м(о)
Ви	блюзни́те	блюзни́ли		блюзні́те
Вони	блюзни́я́ть	блюзни́ли	блюзни́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	[[{{{4}}}ячи]]
Дієприсл. мин. ч.	блюзни́вши
Безособова форма	—

блюз-ни́-ти

Корінь: -блюзн-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

зневажати, поганити що-небудь святе, високе і т. ін. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ [Князь:] Безумна жінко! Невже ти думаєш, що, блюзнячи Отак мій суд і праведні закони, Осягнеш те, за чим сюди прийшла? І. Я. Франко

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів