блюзнити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я блюзню́ блюзни́в
блюзни́ла
блюзни́тиму  —
Ти блюзни́ш блюзни́в
блюзни́ла
блюзни́тимеш блюзни́
Він
Вона
Воно
блюзни́ть блюзни́в
блюзни́ла
блюзни́ло
блюзни́тиме  —
Ми блюзни́м (-имо́ блюзни́ли блюзни́тимем(о) блюзні́м(о)
Ви блюзни́те блюзни́ли блюзні́те
Вони блюзня́ть блюзни́ли блюзни́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. блюзнячи́
Дієприсл. мин. ч. блюзни́вши
Безособова форма

блюз-ни́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.

Корінь: -блюзн-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. зневажати, поганити що-небудь святе, високе і т. ін. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ [Князь:] Безумна жінко! Невже ти думаєш, що, блюзнячи Отак мій суд і праведні закони, Осягнеш те, за чим сюди прийшла? І. Я. Франко

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів


Джерела[ред.]